До прикладу, у сучасному світі годинник став настiльки буденною рiччю, що ми рiдко задумуємось над тим, як довго він йшов до точності та досконалості. Особливою є історія львівських годинників, які завжди вважалися елементом престижу міста, відтак — магістрат ніколи не шкодував грошей на їх встановлення та догляд. Колись голосний звук львівських годинників не лише сповіщав час, він також закликав львів’ян на недільну службу, попереджав про ворожі наступи чи пожежі, нагадував про роботу, навчання чи романтичне побачення. Вперше львів’яни почули невідомий їм звук годинникового дзвону у 1404 р. Скільки годинникових пристроїв створило впродовж свого існування людство …. Ніхто не порахує. Але й сьогодні можна побачити цікаві й оригінальні рішення у застосуванні та призначенні годинника. Так, одну із вулиць Львова прикрашає квітковий годинник, дуже схожий на той, що прикрашав площу у 50–70-х рр. ХХ ст., однак був демонтований під час спорудження підземного переходу. Ініціатором створення годинника виступила Львівська міська рада за фінансової підтримки меценатів. Площа клумби-годинника займає 16 кв. м., де, традиційно, висаджують близько 600 кущів квітів, творячи чудову квіткову композицію. Одна стрілка годинника важить до 50 кг, а загальна вага годинникового механізму, над яким працював львівський годинникар Олексій Бурнаєв, досягає 310 кг. Годинник має ряд особливостей і переваг поряд зі «світовими колегами»: сконструйований на спеціальному подіумі, не припиняє роботу взимку, характеризується надзвичайною потужністю та стійкістю механізму до вологи і морозу.

Дивовижні історії зберігає колишній єврейський квартал, окрасою і серцем якого до Другої світової війни були синагоги. Сьогодні тут про єврейську громаду нагадує меморіальний комплекс «Простір синагог», руїни синагоги «Золота Роза» і однойменна ресторація єврейської кухні, що відтворює затишок єврейського дому.

А скільки цікавих пам’ятників можна знайти на вулицях древнього міста. У затишку дерев, біля колишнього домініканського монастиря знаходиться пам’ятник Никифору Епіфанію Дровняку — українському художнику-примітивісту. Піднявши палець до неба, митець любив говорити,  що все походить від Бога — і розум, і талант. І таким талантом художника він був наділений! У пошуках своїх талантів та вдосконалення майбутнього фаху перебувають зараз і студенти-першокурсники групи МЕТ-16! Екскурсія дозволила не лише пізнати нові пам’ятки, але й доповнити теоретичні знання практичною складовою з курсу «Організація екскурсійної діяльності»!

«Вулицями древнього Львова»